1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, це буде схоже зондування латуні або дзвін тарілки.

2 І коли маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і все знання, і якщо в мене є всі віру, так що можу і гори переставляти, та любови не маю, нічого.

3 А якщо я дарую все моє майно, щоб нагодувати бідних, і хоча я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, я нічого не виграє.
4 Любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, любов не відноситися легковажно, не величається.
5 Не вести себе непристойним, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого;
6 не радіє неправді, але радіє разом з істиною;
7 Вона завжди захищає, завжди вірить, завжди сподівається, все perseveres.
8 Ніколи любов не перестає, але є й пророцтва, вони повинні виходити з ладу, чи є на мову, і мови замовкнуть, чи є на знаннях, зникнуть;
9 Тому що, зокрема, знати, і ми пророкували частини;
10 Але коли те, що є досконалим, то що часткове будуть знищені.
11 Коли я був дитиною, я говорив, як дитина, я відчував, як хлопчик, говорила, як дитина, але як тільки я став чоловіком, то відкинув дитяче.
12 Тепер ми бачимо як через тьмяне скло, але потім обличчям в особі: тепер я знаю, в частині, а потім ще і як я пізнаний.
13 А тепер залишаються віра, надія і любов, ці три, але найбільша з них є любов.

Паулу, книги до Коринтян